Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2015 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про поновлення порушеного права, зобов'язання здійснити перерахунок та стягнення моральної шкоди, за заявою ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року,

встановила:

У грудні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працює суддею Апеляційного суду Харківської області. Згідно зі свідоцтвом від 30 жовтня 2002 року йому на праві власності належить будинок АДРЕСА_1. На підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 березня 2009 року, яке набрало законної сили, публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" (далі - ПАТ "Харківміськгаз") зобов'язано надавати йому 50%-ву знижку з оплати послуг за постачання природного газу до його будинку за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене рішення виконувалося до 1 січня 2011 року, а після цієї дати відповідач відмовив йому в наданні такої пільги. У зв'язку із цим ОСОБА_7 просив задовольнити його позовні вимоги, поновити його порушене право на отримання 50%-вої знижки з оплати за постачання природного газу, зобов'язати ПАТ "Харківміськгаз" здійснити перерахунок за надані послуги з постачання природного газу з урахуванням 50%-вої знижки, починаючи з 1 січня 2011 року та стягнути з ПАТ "Харківміськгаз" на його користь 50 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 5 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10 червня 2014 року рішення районного суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким зобов'язано ПАТ "Харківміськгаз" здійснити перерахунок за надані послуги з постачання природного газу з урахуванням 50%-вої знижки за адресою: АДРЕСА_1, починаючи з 1 січня 2011 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року касаційну скаргу ПАТ "Харківміськгаз" задоволено. Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10 червня 2014 року скасовано, залишено в силі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 5 березня 2014 року.

9 червня 2015 року ОСОБА_7 подав заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року з передбаченої частиною четвертою статті 355 ЦПК України підстави - невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норми матеріального права - статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів".

Для прикладу наявності зазначеної підстави ОСОБА_7 додав постанови Верховного Суду України від 30 січня 2013 року, 22 травня 2013 року та 12 червня 2013 року.

Так, у постанові від 30 січня 2013 року Верховним Судом України зроблено висновок про те, що відповідно до частини дев'ятої статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (у редакції від 15 грудня 1992 року чинній на час виникнення спірних правовідносин, що розглядалися - у період з 2007 по 2009 роки) суддям надавалася 50%-ва знижка з оплати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну та теплову енергію, установлення і користування індивідуальним домашнім телефоном). Ці знижки зберігаються за ними і після виходу у відставку.

Разом з тим суд зазначив, що Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426, за яким пільга компенсується пільговику після її оплати установою, з якою він перебуває в трудових відносинах, у межах її бюджетних асигнувань, суперечить змісту статті 130 Конституції України, статті 123 Закону України від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ "Про судоустрій України", частини дев'ятої статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів", а тому не застосовується до правовідносин суддів.

У постанові від 22 травня 2013 року Верховний Суд України дійшов висновку про те, що установлене частиною дев'ятою статті 44 Закону 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" і гарантоване Конституцією України право суддів на 50%-ву знижку плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном) за період з 11 серпня 2008 року до грудня 2010 року не може бути порушене шляхом звуження його змісту та обсягу. Відсутність бюджетного фінансування не може перешкоджати в реалізації суддею свого права на встановлені частиною дев'ятою статті 44 Закону України 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" пільги.

В постанові від 12 червня 2013 року скасовуючи судові рішення про відмову судді у задоволенні позову, пред'явленого на підставі частини дев'ятої статті 44 Закону України 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" про надання 50% знижки за комунальні послуги, спожиті до 2010 року Верховний Суд України дійшов висновку про те, що обраний позивачами спосіб захисту своїх прав шляхом зобов'язання комунального підприємства здійснити перерахунок оплати наданих послуг з урахуванням передбаченої законом пільги. Не суперечить нормам статей 8, 9 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 16 ЦК України.

Водночас у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про здійснення перерахунку оплати послуг за спожитий з 1 січня 2011 року газ на підставі статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів", дійшов висновку про те, що цей закон втратив чинність із часу набрання чинності Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (з 1 січня 2011 року) згідно з нормами якого знижка (пільга) з оплати комунальних послуг суддям не передбачена.

Отже, у справі, яка переглядається, та у справах, на рішення яких заявник посилається в обґрунтування своєї заяви, наявні різні фактичні обставини й різне правове регулювання правовідносин сторін, тому й відсутня передбачена законом підстава для перегляду судового рішення.

Водночас за змістом пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Ураховуючи, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви ОСОБА_7 слід відмовити.

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360 3, частиною першою статті 3605 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_7 відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України

Головуючий Н.П. ЛященкоСудді В.І. Гуменюк Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко А.Г. Ярема